Політичні суперечки щодо продажу U.S. Steel компанії Nippon Steel: вибухове поглинання

В американській сталеливарній промисловості назріває криза. Запланований продаж U.S. Steel японській компанії Nippon Steel на суму 14,1 мільярда доларів викликав жваві дискусії. Колишній президент Дональд Трамп та чинна віцепрезидентка Камала Гарріс стоять пліч-о-пліч і категорично виступають проти цієї угоди. Вони побоюються, що промислова гордість нації перейде під іноземний контроль. Однак у містечках вздовж річки Мононгахіла, де сталеливарне виробництво все ще є вирішальним економічним фактором, справа виглядає інакше. Кріс Келлі, мер Вест-Міффліна, де розташоване значне підприємство U.S. Steel, яке працевлаштовує 800 робітників, вважає, що національна політика далека від місцевої реальності. "Це нічого іншого, як політичні ігри," каже Келлі, який проводить свої службові години в гаражі, прикрашеному пам’ятними речами. Тлеюча дискусія має кілька вимірів. По-перше, існують побоювання щодо поглинання іноземною компанією. З іншого боку, деякі бачать у фінансово стійкому Nippon Steel можливість зберегти робочі місця та виробничі потужності. Президент США Джо Байден наразі зважує різні інтереси і чекає на перевірку національної безпеки. Віцепрезидентка Гарріс і Трамп сходяться в думці, що U.S. Steel повинен залишатися в американських руках, але думки постраждалих робітників і профспілок розходяться. United Steelworkers віддають перевагу альтернативній пропозиції від Cleveland-Cliffs з Огайо і попереджають про можливі перенесення виробництва та порушення контрактів з боку Nippon Steel. Генеральний директор U.S. Steel Дейв Беррітт припустив можливе закриття Mon Valley Works, якщо угода не відбудеться. Це могло б означати кінець понад 100-річної присутності в Піттсбурзі, місті, чия ідентичність тісно пов’язана з цією компанією. Деякі місцеві політики, зокрема мер Бреддока Делія Леннон-Вінстед та мер Клертона Річ Латтанці, підтримують поглинання Nippon Steel. Вони стверджують, що це єдина реалістична можливість зберегти робочі місця та економічну базу їхніх міст. Латтанці чітко висловлюється: "Без заводу від Клертона нічого не залишиться." Дискусії також тривають в особистих історіях, таких як історія Дона Фурко, планувальника обслуговування в Клертоні, який довіряє думці керівництва своєї профспілки; або Джейсона Зугая, віцепрезидента профспілкового представництва у Вест-Міффліні, який відчуває розрив із національним керівництвом. Сходяться в одному: рішення, які будуть ухвалені в найближчі місяці, матимуть довготривалий вплив на економічний і соціальний устрій регіону.