Європейський Союз, колись сміливо створений проект з вугілля та сталі, сьогодні стоїть перед викликами, яких його засновники навряд чи могли передбачити. Прискорення інновацій, поглиблення фінансових ринків, забезпечення безпеки, зберігаючи при цьому основні цінності, такі як свобода і демократія – програма ледве може бути амбітнішою. Проте стан політичних важковаговиків Франції та Німеччини викликає сумніви щодо дієздатності альянсу.
Історія успіху, на яку ніхто не чекав
Слід пам'ятати: ані економічна інтеграція Європи, ані зближення її держав-членів не були самозрозумілими. Вони були результатом розумної політики. З шести держав-засновниць 1950-х років ЄС розширив свою сферу впливу на 27 країн. При цьому вдалося досягти значного економічного прогресу. Такі країни, як Польща чи Ірландія, за кілька десятиліть перевершили економічні стандарти багатьох західних сусідів.
Між 2004 і 2023 роками реальний ВВП на душу населення в Польщі зріс з 40 % до 73 % від рівня країн-засновників. Країни за межами ЄС, такі як Україна, залишилися далеко позаду – незважаючи на географічну близькість. Мексика, з подібною перевагою вільної торгівлі через НАФТА, навіть економічно відкотилася назад. Те, що пропонує ЄС, це більше, ніж торгові угоди. Вона створює інституційну та нормативну приналежність, яка є унікальною у світі.
Погляд у майбутнє – з ризиками
Але успіх у минулому не гарантує майбутнього. Ненадійна система безпеки США, агресивна Росія та зростаючий вплив Китаю ставлять під загрозу єдність Європи. До цього додаються внутрішні проблеми: старіння населення, зростання податкового навантаження та амбівалентне ставлення до міграції. Водночас так званий звіт Драгі закликає до підвищення продуктивності за допомогою цифровізації та дерегуляції.
Наступна глава: Політичний союз?
Європа потребує відповідей – і причому швидко. Запровадження спільних податків або розширення кредитування, як це обговорювалося ще на початку 1990-х років, може повернути ЄС на правильний шлях. Однак такі кроки неминуче викликають старі розбіжності: чи повинна Європа продовжувати інтеграцію? І як обійти блокування окремих країн, таких як Угорщина під керівництвом Віктора Орбана, які перешкоджають терміново необхідним реформам?
Американська протимодель – застереження
Europa не повинна йти шляхом США. Соціальні патології по той бік Атлантики – від збройного насильства до масових ув'язнень – є застереженням. Європейська мрія бути місцем свободи, миру і добробуту залишається тендітною. Але відсутність британської правоти, можливо, також несе можливість: менше блокад, більше сміливості.
Сміливість до змін
ЄС вже неодноразово доводив, що може робити неможливе можливим. Зараз потрібна та ж сама суміш політичної вправності, далекоглядності та мужності. Адже одне очевидно: майбутнє Європи визначається не в Брюсселі, а в серцях та розумах її громадян.
